Будущее ICANN

Первый ежегодный форум .ORG

Проводится реестром
Public Interest Registry
Вашингтон, округ Колумбия

28 января 2010 г.

Род Бэкстром (Rod Beckstrom), президент и генеральный
исполнительный директор Корпорации Интернета по распределению имён и адресов (ICANN)

Основной доклад —
Спасибо, Алекса! Мне очень приятно быть здесь с Вами и Вашим замечательным коллективом организации "Общественный Интернет-реестр" (Public Interest Registry; PIR). Я рад возможности присоединиться сегодня к Вам, сотрудникам PIR, точка-org и участникам Интернет-общества здесь, в Вашингтоне, округ Колумбия. Алекса, я хотел бы отметить Ваше выдающееся руководство во главе PIR и Вашу активную поддержку, как для всей общей экосистемы участников Интернета, так и меня лично на посту нового генерального директор ICANN. Ваш дружественный прием и поддержка очень много значат для меня.
1. Сообщество PIR
Вы – просвещённое и прогрессивное сообщество, и в значительной мере воплощаете всё то мощное, преображающее и повсеместно выгодное, что представляет собой Интернет на сегодняшний день. Согласно вашему собственному описанию вы являетесь "всемирным сообществом ориентированных на выполнение определённых задач организаций, делающих этот мир лучше". На мой взгляд, это самое основное в Интернете, а вы представляете собой пример для устремлений и достижений для более широкого Интернет-сообщества, стремящего к достижению той же цели. Я приветствую вас.
Одна из последних записей в блоге .org содержит ваши указания о том, как использовать домен точка-org и его перечень гуманитарных и благотворительных учреждений для поддержки ключевых усилий по оказанию помощи Гаити. Я заметил на вашей странице Facebook , что один из ваших ведущих регистраторов, Go Daddy, пожертвовал полмиллиона долларов на оказание помощи жертвам в Гаити на следующий же день после землетрясения. Ваше сообщество является примером солидарности в действии.
Меня попросили поделиться с вами этим утром своими представлениями о будущем ICANN. Нет нужды говорить, что эту сеть (физическую сеть!) можно раскидывать так широко, как вы пожелаете. Наши планы, оценки и решения будут влиять на сообщества ICANN и DNS и реализовываться в контексте всемирного Интернета со всеми его воздействиями на общество, экономику, жизни, надежды и чаяния почти двух миллиардов компьютерных пользователей Интернета на сегодняшний день, и ещё большего числа посредством телефоном, связанных с сетями Интернет-протоколов. На сегодняшний день 25% мира пользуется Интернетом через компьютер, при том, что население планеты составляет около 7 миллиардов. Население мира будет расти, но проникновение Интернета будет происходить ещё быстрее. Интернет достигнет следующего миллиарда пользователей и в конечном итоге распространится практически ко всем обитателям планеты. Косвенно, он уже затрагивает почти всех. Пользователи Интернета просматривают около 100 миллиардов веб-страниц каждый день. Для этой и других целей в Интернете происходит более триллиона поисков в системе доменных имён в день. Даже за время этого выступления длиной в один час, прямо сейчас, 11000 человек, никогда не пользовавшихся Интернетом ранее, присоединятся к этому всемирному движению. Происходит своего рода чудо. Мы все постепенно соединяемся друг с другом через эту удивительную новую глобальную нервную систему, эту новую ткань нашего общества и всемирной экономики. Одной из наших наиболее важных задач является просто делать всё возможное для поддержания системы в рабочем состоянии и не становиться у неё на пути.
Я уверен, что это сообщество и ICANN объединяет это общее мировоззрение и философия. Вы, как и мы, привержены к укреплению безопасности и целостности Интернета, повышению доступа к технологиям и расширению на недостаточно обслуживаемые рынки.
Я высоко ценю те обязательства, которые Вы, Алекса, выразили на своём блоге на сайте .org перед концом прошлого и в начале нынешнего года касательно того, что это сообщество должно "поддерживать такие многосторонние модели управления, как ICANN и помогать им улучшать свою работу".
Как вам известно, одной из областей, в которых мы сотрудничаем особенно тесно, является публикация параметров протоколов. Как вам известно, Комиссия по технологиям Интернета, IETF, – это потрясающая сеть инженеров, разработавшая большинство протоколов Интернета, на которые мы полагаемся сегодня. IETF публикует стандарты протоколов и в рамках этих стандартов определяет значения параметров протоколов. Все различные значения публикуются ICANN от лица IETF в роли агентства по распределению номеров Интернета (IANA) или исполнителя функций IANA.
Таким образом, IETF является органом стандартизации, а ICANN в качестве партнёра обеспечивает публикацию, чтобы у любого человека в мире был доступ к протоколам и параметрам IETF. И, конечно, мы тесно и плодотворно сотрудничаем с вашей "головной" организацией, Интернет-Общество (Internet Society; ISOC), финансирующей многие виды деятельности IETF. ISOC играет очень важную роль, располагает обширной глобальной сетью конечных пользователей и обеспечивает значительный прирост мощностей по всему миру. Более того, ISOC имеет собственные экосистемы: вы, IETF и ISOC играете ключевые роли, и мы действительно являемся партнёрами в этом фундаментальном Интернет-сообществе.
2. Трубы и ценности
Мы являемся воплощением Интернета и разделяем с вами то, что можно было бы назвать центральной двойственностью: мы – инфраструктура, но при этом мы представляем также и набор ценностей. Мы – инженерное решение, даже инженерное чудо, если вспомнить, что по всему миру система DNS используется двадцать миллионов раз в секунду, в секунду – двадцать-сорок миллионов, вы представляете себе. При этом, мы являемся организацией, основанной на ценностях. Интернет сам по себе является и конструктом и видением. В обоих случаях речь идёт о чуде.
Мы привержены и стремимся к следующим ценностям:

• универсальность – достичь всего мира (быть глобальными)
• единство – поддержание Интернета единым целым
• связанность – позволить всем людям подключиться
• прозрачность – открытость для всего сообщества
• инновации – создание условий для их развития
• всеобщее участие – для всех заинтересованных сторон
• безопасность – обеспечение продолжающейся работы Интернета
• стабильность – защита этой глобальной артерии
• надёжность – потому что на карту поставлено очень многое.

3. О виртуальном и глобальном
Комиссар Европейского Союза Вивиан Рединг (Viviane Reding) заявила в прошлом году, что реальный и виртуальный миры движутся к сближению. "Экспоненциальный рост информации, дальнейшее развитие социальных сетей, ускоренный рост видео-трафика, и появление Интернета для предметов обихода постепенно будут вести к всё большей взаимосвязанности виртуального и реального миров". Это несёт последствия для всего мира и для самого Интернета.
Параллельно с Интернетом мировое общество с каждым годом становится всё более сложным и взаимозависимым. Правительства, многосторонние организации, частный сектор и гражданское общество осознали, что в изоляции они зачастую бессильны. Глобальные проблемы, угрозы, возможности, задачи, стоящие перед ними, превосходят возможности даже самых решительных и сильных организаций, взятых в отдельности. Вспомните только об изменении климата и копенгагенском фиаско. Как печально признают мои датские друзья: от "Хоуп-енгагена" до "Ноуп-енгагена"... Конечно же, работа продолжается, и определённый прогресс был достигнут. На кону стоит слишком многое, чтобы потерпеть неудачу. Но, возможно, что-то не так с самим процессом. Жужжание и звон гигантского механизма межправительственных переговоров; сделки, о которых между измождёнными делегатами днями и ночами шли отчаянные споры в круглосуточных конференц-залах... на глазах рассерженного и изолированного гражданского общества, а в конечном счёте, жертвами остались граждане всего мира, которым суждено будет объяснять бездействие своего поколения своим детям и внукам.
Изменение климата, угрозы общественному здоровью, рост народонаселения и иммиграция, энергетика и устойчивое развитие, столкновение цивилизаций, терроризм и бедность, продовольственное обеспечение, сельское хозяйство и окружающая среда – все эти проблемы не по силам даже самым напряжённым усилиям изолированных субъектов, отдельных государств, даже крупнейших. И мы всё больше видим, как во всех сферах растут влияние и возможности Интернета. Наука и инновации, растущие через сеть, расширяют свой потенциал для решения этих проблем, в то время как всемирные информационные артерии Интернета стимулируют развитие, повышают динамизм экономики и обеспечивают платформу для торговли, культуры и общения – будь-то для добра или для зла. Считается, что Талибан так же умело, как и западный мир, продвигает свою пропаганду через Интернет.
Неудивительно, что виртуальный мир, мир интерактивности (возможно, и гиперактивности, если вокруг вас подростки) и Веб 2.0 с каждым днём становится всё более сложными и играет всё более важную роль в глобальном обществе. Наша модель, наши структуры многостороннего управления, открытости, прозрачности, упорной настойчивости в достижении консенсуса и согласия подвергаются реальной критике и ставятся под вопрос. Нас просят постоянно анализировать готовность, гетерогенность, масштабируемость, мобильность, управляемость, безопасность, возможность доверительного отношения, открытость и беспристрастность Интернета.
Ставки становятся выше с каждым днём. На кону стоит больше денег, от нас зависит большее количество жизней, больше заинтересованных субъектов считают Интернет жизненно важным и лучше готовы к борьбе за возобладание своих интересов. Мы больше не можем сидеть в своих порой интроспективных, удобных, знакомых конференц-залах и принимать знакомые решения.
Мы попросту приобрели слишком большую значимость. Нельзя сказать, что мы её полностью приветствуем. Но такова реальность. И мы должны быть готовы к принятию всё более сложных, всеохватывающих, многосторонних решений при защите достижений и ценностей, на которых они основаны, в общих, а, значит, присущих всем, универсальных, а не частных или отраслевых, интересах.
4. Многостороннее управление
Именно эта форма управления: со своими особенностями, включающими децентрализованность, включающие всех заинтересованных участников и порой тяжело управляемые процессы, внимание к голосам, обладающим значением, а не только властью – лежит на сегодняшний день в основе управления ICANN и фактически – самим Интернетом. Я знаю, что вы, участники этого сообщества, так же привержены его ценностям, как и я. Один из участвующих сегодня в обсуждении известных экспертов, Майкл Нельсон (Michael Nelson), отметил как-то на заседании ОЭСР, что мы стали свидетелями "столкновения моделей" между традиционным управлением на базе политики и текущим управлением Интернетом. Надо отметить, что он недвусмысленно выразился в поддержку сохранения открытой и децентрализованной архитектуры Интернета в целях обеспечения максимального выбора, новаторства и творчества. Я с ним согласен: следующий миллиард пользователей появится при условии, что мы не начнём воздвигать барьеры, которые сделают Интернет более дорогим, ограничивающим или затрудняющим доступ.
Я бы предположил, что управления Интернетом так же не под силу одному субъекту или даже одной изолированной группе субъектов, как и решение глобальных задач, стоящих перед нами на сегодняшний день. Задача научиться управлять сложными процессами стоит как в реальном, так и в виртуальном мире, которые, к тому же, ещё и срастаются. Многостороннее управление представляет собой современный подход. Это решение мы, ICANN, нашли вместе с вами, нашими соратниками в этом сообществе. Оно является правильным, современным, единственным удовлетворительным решением. Межправительственный форум сам по себе не будет на постоянной основе продвигаться вперёд в решении сложных и противоречивых проблем различных заинтересованных субъектов. Не будет этим заниматься и 100% коммерческая организация, какой бы международной она ни была. Не будет и ассамблея гражданского общества. Только многосторонняя система может удовлетворять потребности ключевых заинтересованных субъектов из различных слоёв, примирять их, находить компромиссы и стремиться к консенсусу, в котором признаётся универсальная ценность этого достояния.
Этот путь, путь на который мы уже вступили, конечно, не будет лёгким. Он будет становиться всё более сложным, но именно он подходит для управления сложными процессами. ICANN будет делать всё от нас зависящее для улучшения наших процессов, придания им большей упорядоченности, повышения открытости и подотчётности – подотчётности всем заинтересованным сторонам.
В этой связи новое подтверждение обязательств ICANN, поддерживающее используемую корпорацией модель многостороннего направленного снизу вверх управления глобальной системы адресации и именования в Интернете, поможет гарантировать, что в своей работе мы применяем фактологическую разработку политики, что влияет на нашу деятельность и операции. Мы задаёмся рядом вопросов. Как нам следует изменить свои методы работы в свете этого соглашения? Как нам следует изменить свои процессы и работу, и как нам следует изменить свою подотчётность в плане обоснования принимаемых решений? Как нам следует изменить свою прозрачность?
Подтверждение, согласованное правительством США и ICANN в сентябре прошлого года, рассчитано на длительный срок и не ограничивается тремя годами, как предыдущие соглашения. И это правильно.
Оно устраняет все сомнения в том, что модель ICANN располагает наилучшими возможностями для координации этого жизненно важного ресурса и поручает анализ деятельности ICANN её глобальному сообществу заинтересованных субъектов.
Согласно новому подтверждению США будут по-прежнему участвовать в Правительственном консультативном комитете ICANN, консультирующем организацию при выполнении стоящей перед ней важнейшей задачи по обеспечению стабильности и безопасности систем именования и адресации Интернета.
Новое соглашение требует, чтобы подотчётность ICANN в отношении глобального сообщества заинтересованных субъектов пересматривалась, по крайней мере, раз в три года комитетом, состоящим из представителей сообщества.
Наше предложение по структуре, протоколам и графику анализа в данный момент находится на этапе общественного обсуждения. Анализы обеспечивают механизм для оценки прогресса ICANN по направлению к четырём основным целям организации:

• обеспечению подотчётности, прозрачности и удовлетворения интересов пользователей Интернета по всему миру;
• сохранению безопасности, стабильности и отказоустойчивости DNS;
• поддержанию конкуренции, доверия потребителей и возможностей выбора на рынке;
• реализации политики Whois (Кто есть кто).

5. Международный Интернет, международная ICANN
И вот мы в столице страны, как обычно, разрываемой партийными противостояниями и лихорадочными комментариями к капризам текущих взлётов и падений в тени Капитолийского холма. Мы беспокоимся об инновациях, о науке и технике в наших школах, об отставании в области инвестиций в будущее. Я думаю, в этой связи нам может быть простительна некоторая гордость за роль США в развитии Интернета, его преобразовательной практике и потенциале для всего мира. Наши офисы в Марина-дель-Рей находятся в том же здании, где находился кабинет д-ра Джона Постела (Jon Postel) в первоначальном Институте информационных наук Университета Южной Калифорнии. Там он занимался делегированием корневой зоны Интернета, распределением блоков сетевых адресов, установкой параметров протоколов и прочими задачами, проявляя при этом удивительные мудрость и доброту, благодаря которым и возникла многосторонняя всемирная группа, которая всё ещё участвует в формировании политики ICANN и регулировании Интернета по сегодняшний день.
Как вы здесь, вероятно, помните, в 1969 году Министерство обороны США профинансировало разработку DARPAnet, поэтому на тот момент это был феномен, свойственный в первую очередь США, и работа по развитию Интернета в основном осуществлялась там. Однако, как мне пояснили после октябрьской международной конференции ICANN в Сеуле: "Да, Род, но основный принципы коммутации пакетов фактически разрабатывалась также и на международном уровне". Так что вклад международного сообщества нельзя недооценивать.
Таким образом, мы надеемся, что ICANN становится всё более международной в своих операциях и повседневной деятельности. Это ключевой момент. Мы знаем, что находимся в центре всемирного достояния, являющегося попросту неотъемлемой частью будущего прогресса и благополучия в мире. Наше международное развитие отражает реальность. На роль Интернета в стимулировании экспоненциального роста экономики, в побуждении и катализации развития, в донесении преимуществ общения и информации всем людям на всех континентах возлагается, пожалуй, основная надежда современного глобального общества.
Я упомянул проникновение Интернета: за последнее десятилетие в Северной Америке произошёл рост на 174%. Но в Африке он достиг 1392%, а на Ближнем Востоке – 1648%. Тем не менее, в Африке уровень проникновения достиг пока лишь только 7% , поэтому существует огромный неутолённый голод, огромная неудовлетворённая потребность в информации и доступе, которые бросают нам вызов на ближайшие годы.
ICANN стремится удовлетворить спрос на всё более универсальный, глобальный и доступный Интернет и все его преимущества. В связи с этим IGF (Форум по управлению Интернетом) стал критическим и важным голосом в продвижении международных экосистем и ICANN, в частности, представляя собой последовательную и конструктивную платформу для укрепления международных аспектов Интернета во всех отношениях.
В прошлом году мы добились поразительных результатов на этой глобальной и глобализирующейся арене, но гораздо большее ждёт нас впереди.
ИДИ и ускоренный режим
Мы все очень гордимся запуском ускоренного режима ввода нДВУ с ИДИ в ноябре прошлого года. Это результат 11 лет технической подготовки и 7 лет разработки политики. ИДИ представляют собой наибольший прогресс в использовании имён в Интернете с момента его создания 40 лет назад.
Впервые в истории Интернета пользователи по всему миру, не владеющие английским языком, смогут увидеть Интернет-адреса полностью на своих родных языках. На сегодняшний день было принято 16 заявок, представляющих шесть языков, четыре из которых достигли точки начала стандартного процесса делегирования доменов верхнего уровня.
В ближайшие годы мы будем продолжать разработку более постоянного процесса реализации нДВУ с ИДИ.
Технической базой этой работы будут протоколы ИДИП (Internationalizing Domain Names in Applications; IDNA), доработка которых ведётся Комиссией по технологиям Интернета.
Разработка политики будет основываться на ведущейся в настоящее время работе в Организации поддержки национальных имён, с учётом уроков, извлекаемых из механизма ускоренного режима.
Разработка долгосрочной политики как для родовых, так и для национальных интернационализированных доменных имён становится ещё более важной, если понять, что более половины потребителей явно предпочитают получать информацию на своём родном языке, и что веб-сайты, предлагаемые только на одном языке, доступны не более чем для 30 процентов от общей численности пользователей Интернета.
Глобализация организации
Ввод ИДИ и рДВУ изменит состав сообщества ICANN путём увеличения числа реестров и регистраторов по всему миру. Поддержка этих постоянных групп всё в большей мере будет становиться для нас приоритетной задачей. Мы работаем над повышением прозрачности, подотчётности и доступности процедур и деятельности постоянных групп, с целью содействия расширению глобального участия в их деятельности и её пониманию.
Сообщество ICANN растёт по всему миру и в прочих сферах. В прошлом году к Правительственному консультативному комитету присоединились несколько стран, в том числе: Китай, Грузия, Ирак, Монголия, Филиппины, и Российская Федерация, в результате чего число представленных стран превысило 90.
Важность Правительственного консультативного комитета в ICANN в будущем ещё больше повысится.
ПКК будет играть важную роль в процессе организации международных аналитических групп и в отборе их участников.
К расширенному сообществу добавились около 20 отдельных групп пользователей Интернета, или структур расширенного сообщества, в том числе первая из Пакистана, благодаря чему их общее количество по всему миру достигло 135. Это означает, что индивидуальные пользователи и группы пользователей получат возможность более полно участвовать в процессах разработки политики и принятия решений ICANN.
Организация поддержки национальных имён также приветствовала таких заметных новых членов, как Россия (точка-ru) и Европейский Союз (точка-eu), в результате чего общее членство в ней достигло 100 операторов национальных кодов.
Только в прошлом месяце ICANN и базирующийся в Швейцарии Всемирный почтовый союз подписали историческое соглашение, передающее ВПС в управление домен верхнего уровня .post. Чтобы достичь этого потребовались длительные переговоры, общественный анализ посредством процесса общественного обсуждения ICANN и рассмотрение Правлением ICANN. Получение одобрения в ВПС также потребовало аналогичных усилий. Но всё это того стоило. Результатом является новый домен верхнего уровня, которым ВПС и государства-члены могут пользоваться для предоставления новых привлекательных услуг.
ICANN также заключила важное соглашение с ещё одной организацией ООН – Организацией Объединённых Наций по вопросам образования, науки и культуры (ЮНЕСКО). Это соглашение будет способствовать расширению участия как можно большего числа языковых групп, возможно путём внедрения ИДИ. В свою очередь, это поможет ICANN в выполнении задачи достижения всемирного охвата посредством расширения нашего широкого спектра международных заинтересованных субъектов.
Для установления связей с всё большим и более разнообразным рядом лиц и организаций наш отдел глобальных партнёрств будет продолжать:

• формировать ключевые проекты и инициативы с группами заинтересованных субъектов;
• обеспечивать подготовку и обучение участников Интернет-сообщества в растущих регионах ICANN;
• проводить личные брифинги представителей с правительственных и нормативных органов на местном и региональном уровнях.

Эта работа охватывает весь диапазон: от поощрения и содействия участию в процессах ICANN путём привлечения участников на конференции ICANN до широкой образовательной и пропагандистской деятельности среди различных постоянных групп.
Мы должны и будем продолжать глобализировать все аспекты деятельности ICANN, поддерживающие нашу многостороннюю модель, адекватно и эффективно отвечая потребностям всемирной многоязычной базы заинтересованных субъектов.
6. Прочие ключевые направления для ICANN
Программа новых рДВУ
За минувший год сообщество ICANN также добилось значительного прогресса во внедрении новых родовых доменов верхнего уровня, которые будут способствовать росту конкуренции, доверия потребителей и потребительского выбора в пространстве доменных имён.
Вышла третья редакция руководства для заявителей, при этом в каждой из редакций отражается тщательный анализ комментариев общественных и рекомендаций многочисленных экспертов.
Мы продолжаем работу по разрешению нескольких остающихся нерешёнными вопросов. В 2010 году в центре нашего внимания будет оставаться работа по повышению оперативной готовности, дальнейшее изучение возможностей для внедрения модели механизма выражения заинтересованности / предварительных регистраций, а также урегулирование нерешённых вопросов с учётом оправданных оснований для беспокойства всех заинтересованных сторон.
IPv6 – за порогом 4 294 967 296 и дальше!
Вы, наверное, много слышали за последние несколько лет о необходимости для всех сетей и поставщиков услуг подготовиться к использованию IPv6. Есть несколько причин, по которым развёртывание IPv6 становится всё более важным. Давайте подсчитаем.
Предоставить всем жителям планеты полный доступ к Интернету – достойная цель, но её невозможно достигнуть без расширения цифровой системы адресации – IP-адресов, лежащей в основе доменных имён, которыми мы пользуемся каждый день. В течение последних 30 лет Интернет рос на IPv4, но мы приближаемся к точке, когда это адресное пространство будет полностью распределено. Вы понимаете, что на Земле живёт почти семь миллиардов людей, но полезных адресов IPv4 менее четырёх миллиардов.
Как вы знаете, в начале этого месяца ICANN выделила два блока IPv4 APNIC, региональному Интернет-реестру Азиатско-Тихоокеанского региона. В результате количество оставшихся свободными нераспределённых адресов IPv4 составляет менее 10 процентов от их общего числа. Это означает, что для новых пользователей Интернета сейчас остаётся только 385 миллионов адресов IPv4, а людей, не имеющих доступа ещё несколько миллиардов.
Если мы хотим обеспечить им доступ к тому же Интернету, который используем мы: тому, где можно легко пользоваться такими технологиями личной связи, как видео-конференции и VoIP, то им понадобятся подключения к Интернету с уникальным адресами. Единственный способ добиться этого заключается в как можно быстрее быстром предоставлении IPv6 как можно большему количеству людей.
Хорошая новость заключается в том, что IPv6 обеспечивает более чем достаточно Интернет-адресов для всех жителей развитых и развивающихся стран. При использовании IPv6 адресов достаточно для всех. IPv6 позволяет каждому человеку на планете располагать триллионами адресов для собственного дома или предприятия. В действительности, любой из 30000 поставщиков Интернет услуг и предприятий из более чем 190 стран, являющихся членами региональных Интернет-реестров, организаций, занимающихся распределением адресов, может получить блок, содержащий триллионы адресов IPv6, просто уведомив о своей потребности. Адресов более чем достаточно для всех.
Поэтому принятие этого протокола имеет важное значение. По этой же причине доступ в корневую зону DNS возможен через IPv6. По ней же через IPv6 доступны сети и услуги ICANN. И всё по ней же все серверы имён .ORG доступны через IPv6.
Но ICANN, .ORG, прочие ДВУ, точки обмена и т.д. представляют собой лишь инфраструктуру Интернета. Теперь нам всем необходимо, чтобы потребители, предприятия, поставщики Интернет-услуг, поставщики хостинг-услуг, поставщики содержимого и сети всех видов активировали функциональность и использовали IPv6 в своих сетях, чтобы новые пользователи могли участвовать в той же сети, на которую полагаемся и мы.
7. Кибербезопасность и кибертрудности
Реальный и виртуальный миры срастаются. Управление сложными системами становится нашей самой трудной задачей в обоих. Одновременно с быстрым роста потенциала и важности Интернета в реальном, сложном мире растут и опасности. Интернет утратил свою невинность. И я отнюдь не имею в виду обилие порно-сайтов! Они, вероятно, ещё вполне невинны по сравнению – по сравнению с угрозой кибербезопасности. Такие огорчительные явления, как киберпреступность, киберконфликты и кибервойны всё больше доминируют в заголовках. Некоторые поговаривают о новой холодной кибервойне, а угрозы, как мы знаем, растут в геометрической прогрессии. Опасность в равной степени грозит частным лицам, у которых киберпреступники крадут личные данные и которым они губят жизни; странам, подверженным нападениям даже во вроде бы мирное время, и целым системам международного менеджмента, финансов, энергетики, транспорта, снабжения, связи, даже медицины, при том, что с другой стороны наблюдается перспективное развитие диагностики неотложных случаев. Мы находимся на новом этапе киберопасностей и кибервойн. Для борьбы с ними необходимо применять полностью новое мышление, чтобы сводить к минимуму риски, планировать и принимать во внимание угрозу киберзол, равно как и перспективу киберпотенциала.
В прошлом году ICANN, конечно же, была вовлечена в борьбу с вирусом-червём Conficker, особенно широко распространённым и поэтому опасным ботнетом. Мы взяли на себя ведущую роль в реакции DNS-сообщества на Conficker путём способствования обмену информацией между исследователями в области безопасности и операторами реестров ДВУ. Эта работа подчеркнула как значимость совместных мер, принимаемых широким сообществом DNS, так и проблемы, возникающие при их принятии на несистематической основе.
Поэтому сейчас мы сотрудничаем со своими партнёрами в рабочей группе по борьбе с Conficker над повышением безопасности, стабильности, отказоустойчивости и гибкости реагирования сообщества DNS, а над обеспечением связанности этих усилий с более широким сообществом кибербезопасности.
В мае прошлого года мы выпустили свой первый в истории План повышения безопасности, стабильности и отказоустойчивости Интернета. В этом документе излагается наша роль в обеспечении безопасности, стабильности и отказоустойчивости Интернета. Этот документ подлежит изменениям, и мы планируем продолжать работу по его обновлению, отражающую динамичный характер вопросов безопасности, продолжающих угрожать стабильности и отказоустойчивости Интернета.
Сейчас существует более 900 аккредитованных ICANN регистраторов, и мы сотрудничаем с ними в области обеспечения безопасности, стабильность и отказоустойчивости Интернета. Наши отношения с этими регистраторами строятся на основе соглашения об аккредитации регистраторов или САР. В нём устанавливаются некоторые стандарты сбора и хранения. В нём также содержатся политики, способствующие поддержанию безопасности, стабильности и отказоустойчивости системы доменных имён. Эти меры были разработаны сообществом ICANN, и некоторые из них относятся к:

• политике изменения регистраторов;
• политике напоминания данных Whois;
• политике точности восстановленных имён.

Наши сотрудники по связям с регистраторами осуществляют контроль за соблюдением требований САР со стороны регистраторов. Эта работа ведётся посредством неофициального разрешения жалоб владельцев регистраций и споров между регистраторами, а также посредством пересмотра аккредитаций при каждом обновлении САР регистратора.
Мы также разработали несколько способов поведения при возможном прекращении работы регистратора, что также способствует поддержанию более стабильной системы доменных имён.
Например, мы осуществляем программу ответственного хранения данных регистраторов, в рамках которой от регистраторов требуется регулярно передавать резервные копии регистрационных данных третьей стороне.
Наша процедура изменения регистратора, лишившегося аккредитации, облегчает оперативный перевод регистраций от регистратора, лишившегося регистрации, аккредитованному регистратору.
Кроме того, мы располагаем несколькими внутренними операционными процессами, способствующими поддержанию здоровой среды для регистрации доменов и предотвращению нарушений в работе владельцев регистраций и пользователей Интернета при прекращении работы регистратора.
В будущем мы планируем продолжить разработку политики в сторону расширения аккредитации регистраторов и требований к ответственному хранению данных путём усовершенствования САР. Мы также будем продолжать разрабатывать в рамках существующих контрактов и политик процедуры и механизмы для защиты владельцев регистраций, в конечном итоге, повышающие безопасность, стабильность и отказоустойчивость системы доменных имён.
Например, ведётся работа по следующим направлениям:

• ужесточение процедур аккредитации заявлений;
• повышение требований для участия в САР и ужесточение правил дисквалификации;
• разработка процедур, позволяющих регистраторам ответственно осуществлять выход с рынка регистраторов.

Мы также планируем прилагать в будущем больше усилий для обеспечения выполнения договорных требований. Это позволит нам отменять аккредитации регистраторов, в случаях когда их действия ставят под угрозу безопасность и стабильность системы доменных имён.
В будущем мы будем продолжать укреплять сообщество регистраторов посредством разъяснительной работы и поощрения использования самых передовых практик в отрасли; мы также будем внедрять новые каналы связи для помощи регистраторам при своевременной подготовке отчётности и реагировании на серьёзные угрозы безопасности.
Обеспечение стабильности и безопасности системы доменных имён и прочих уникальных идентификаторов остаётся приоритетной задачей для ICANN. Например, недавно мы завершили доскональную модернизацию корневого сервера "L", управляемого ICANN, в том числе и модернизацию всех существующих вариантов адресации любому устройству группы и добавление нового глобального примера адресации любому устройству группы в Чешской Республике в октябре прошлого года – корневой сервер "L" теперь может с лёгкостью обрабатывать свыше 1 млн. запросов в секунду. Мы и впредь будем поддерживать и улучшать корневой сервер "L" для обеспечения безопасности и стабильности службы DNS на ближайшие годы путём:

• дальнейшего повышения пропускной способности сети, маршрутизаторов и серверов DNS;
• упрощение и повышение производительности архитектуры корневого сервера L;
• и развертывание улучшенных вариантов адресации любому устройству группы корневого сервера L наряду со значительно расширенными системами мониторинга и управления.

Мы также продолжаем работу по повышению безопасности и отказоустойчивости осуществляемых нами функций IANA путём внедрения передовых отраслевых стандартов ведения дел, информационной безопасности и операций, а также путём инвестиций в расширение мощностей и реализации более эффективных процессов.
Мы продолжаем работу по укреплению безопасности Интернета и по ряду других направлений. После успешного апробирования DNSSEC – расширений безопасности системы доменных имён – в тестовой среде корневой зоны на протяжении более двух лет, сейчас мы работаем с Национальным управлением по телекоммуникациям и информации (NTIA) министерства торговли и фирмой VeriSign над обеспечением полной доступности подписанной с помощью DNSSEC корневой зоны DNS в 2010 году. Мы уже добились значительного прогресса в этом направлении.
Опрос операторов национальных кодов, проведённый в 2009 году, показал, что DNSSEC внедрили 25 процентов из 65 нДВУ, ответивших на опрос, по сравнению с 7 процентами в 2007 году. Мы также узнали, что 80 процентов оставшихся реестров планируют внедрение DNSSEC в ближайшем будущем.
8. Заключение
Дорогие друзья и коллеги, участники этого многоуважаемого сообщества!
Двадцать пять лет я проработал генеральным директором высокотехнологической компании в Силиконовой Долине и инвестором. Около пятнадцати лет я работал в области формирования политики, хотя, в первую очередь, речь шла об экологической политике, и около двух лет – в области кибербезопасности. Кроме того, три года я занимался координацией в рамках инициативы "CEOs for peace" (Руководители за мир) и дипломатической работой под эгидой проекта "Track II" по всему миру.
Так что, в действительности процессы политики и управления Интернета для меня пока в новинку. Для меня это назначение и эта задача поистине представляют возможность свести воедино труд всей моей жизни. Управление Интернетом представляет собой слияние множества различных вещей, с которыми я соприкасался за последние два с половиной десятилетия своей карьеры. Я чувствую, что мне по-настоящему повезло оказаться здесь.
Это огромная честь – быть частью вашего сообщества. По мере того, как я учусь, я буду глубоко вам признателен за советы, обмен знаниями и опытом. Как вы знаете, эта задача имеет критически важное значение для будущего человечества. Не хочу заниматься самовозвеличиванием – Интернет может быть и очень интересным местом работы, оказывается, каждая восьмая пара в США в прошлом году познакомилась онлайн... Но на нас действительно лежит глобальная ответственность.
Прошлый год стал поистине историческим для сообщества ICANN и для всемирного Интернет-сообщества. Интернет подошел ближе, чем когда-либо прежде, к реализации своего потенциала глобальной общины для следующего миллиарда и всех последующих пользователей. Наше сообщество заинтересованных субъектов развивается, отражая всемирный доступ в Интернет и многообразие.
Следующие несколько лет, несомненно, станут столь же ключевыми. Мы только начинаем понимать будущую роль ICANN в свете заключённого подтверждения обязательств. Мы знаем, что ICANN будет и впредь поддерживать ключевую деятельность отдельных постоянных групп заинтересованных субъектов, сотрудничая с ними над тем, чтобы Интернет будущего оставался преобразующей технологией, несущей ресурсы и возможность управления своей жизнью людям по всему миру, стимулирующей инновации, способствующей развитию промышленности и торговли и обеспечивающей свободный и беспрепятственный поток информации, продолжая отражать общественные интересы.
Один мир.
Один Интернет.
Все объединены.
Спасибо за внимание!
Я буду рад ответить на ваши вопросы в оставшееся у нас время.

 http://www.icann.org/ru/presentations/future-of-icann-beckstrom-28jan10-ru.htm

До питання про спеціалізацію "Кібер-право"

Сучасний світ не можна уявити без інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Поява та стрімке поширення Інтернету та заснованих на ньому технологій в усіх сферах суспільного життя, поставило перед людством глобальні питання,  від відповідей на які залежить подальший розвиток цивілізації.

Всесвітній Самміт інформаційного суспільства (2003-2005) проведений під егідою Міжнародного союзу електрозв’язку ознаменував новий етап в історії творення спільного майбутнього на широкій та репрезентативній основі, зібравши в єдиній аудиторії представників технічних спільнот, громадських і політичних суб’єктів, бізнесу, держав та міжнародних організацій, які вирішували долю розбудови світового інформаційного суспільства (СІС).

Значний внесок у розвиток СІС продовжує вносити ЮНЕСКО через програму «Інформація для всіх», ВОІВ через т.зв. «Інтернет-Угоди», ЮНКТАД – сприяючи розвиткові електронної комерції, ФАО – через «Комунікації для розвитку» та інші організації під егідою Організації Об’єднаних Націй. Варто згадати й такі міжнародно-правові договори як Конвенція Ради Європи про захист прав осіб стосовно автоматизованої обробки персональних даних, а також Конвенція про кіберзлочинність, що вийшли за рамки суто регіональних актів, учасниками яких стали не лише європейські країни.

Серед «нестандартних» за статусом з точки зору міжнародного права, але не менш впливових на розвиток СІС організацій, слід згадати про ICANN, що є відповідальною не тільки за функціонування адресного простору в Інтернеті, але й забезпечує охорону прав власників доменних імен та товарних знаків на глобальному рівні через власні процедури. Попри те, що вона зареєстрована як неприбуткова приватна організація та виконує свою функцію за контрактом з Урядом США, в діяльності та управлінні нею беруть участь як представники технічних спільнот, так і представники урядів держав, міжнародних організацій на основі т.зв. «багатосторонньої моделі».

Значний масив норм міжнародного «м’якого» права продовжує народжуватися у вигляді рекомендацій, резолюцій та декларацій міжнародних організацій, неформальних глобальних форумів та багатосторонніх конференцій з тих, чи інших актуальних проблем світового інформаційно-комунікаційного правопорядку, відображаючи різні підходи до регулювання чутливих питань кібер-права, що стосуються свободи інформації та обмеження її поширення через кордони, захисту приватності користувачів комунікацій, прав інтелектуальної власності, електронної комерції, боротьби з кіберзлочинністю, юрисдикції та вирішення інформаційних спорів у режимі реального часу за допомогою ІКТ.

Наша держава не стоїть осторонь цих глобальних процесів та бере активну участь в роботі міжнародних організацій, що опікуються питаннями СІС, є учасником багатьох міжнародних угод у цій сфері. Українська делегація внесла свій доробок у прийнятті на першому та другому етапах ВСІС важливих документів, що визначають принципи розбудови СІС та завдання для глобальної спільноти на майбутнє. Важливість для нашої держави вищезазначених міжнародних політико-правових питань розвитку СІС знайшла відображення Основних засадах розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки, ухвалених Законом України від 9 січня 2007 року № 537-V, а також  в прийнятті низки нормативно-правових актів у сфері кібер-права, які, зокрема, регулюють суспільні відносини щодо створення та поширення інформаційних електронних ресурсів, захисту прав інтелектуальної власності на ці ресурси, впровадження електронного документообігу, захисту інформації та персональних даних, електронної комерції на підставі норм та принципів міжнародного права.

Започаткування спеціалізації «кібер-право» на кафедрі міжнародного права дозволить приділити належну увагу цілій низці актуальних міжнародно-правових питань, пов’язаних з вивченням та дослідженням світового інформаційно-комунікаційного правопорядку в нестримній динаміці його розвитку, підготувати спеціалістів високої кваліфікації, що представлятимуть державні, суспільні та бізнес-інтереси України в СІС.

Огляд Рекомендації Комітету Міністрів країнам-членам щодо нового визначення засобу масової інформації (медіа) від 21 вересня 2011 року [1]

Рекомендація з’явилася в результаті проведених міжнародних обговорень цього питання в рамках груп експертів упродовж 2009-2011 років. Серед документів, що передували її появі, Політична декларація та рішення (MCM(2009)011) прийняті на конференції 28-29 травня 2009 у Рейк’явіку [2]

Рекомендація може значною мірою вплинути на процес підготовки нової міжнародно-правової угоди, що стосуватиметься прав та свобод користувачів Інтернету. Зокрема, запропонований підхід передбачає можливість поширення статусу та гарантій діяльності традиційних засобів масової інформації на медійну активність користувачів Інтернету у соціальних мережах, блогах та інших вже існуючих та майбутніх інтерактивних сервісах, заснованих на пристосуваннях Web 2.0.

У рекомендації дається оцінка розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та їх впливу на масові комунікації, що значною мірою вплинули на медіа екосистему. Медіа екосистема розуміється в широкому розумінні для того, щоб «охопити всіх учасників та всі фактори, взаємодія яких дозволяє ЗМІ функціонувати і виконувати свою роль в суспільстві».

Це включає поряд з виробниками та постачальниками медіа-ресурсів також розробників пристосувань, контент-агрегаторів, звичайних користувачів, а також «посередників» та «акселераторів», зокрема з телекомунікаційного сектору, що забезпечують та адмініструють інфраструктуру, мережі та платформи та фактично мають владу над інформаційними потоками. Це також включає погляд на медіа-екосистему як на ринок, на якому домінуючи позиції розглядаються як концентрація медіа, що покладає загальносуспільні зобов’язання на учасників ринку з точки зору демократичних цінностей.

У додатку до Рекомендації запропонований підхід градації та диференціації принципів, що застосовуватимуться до різних учасників у залежності від їхніх функцій та способу взаємодії у мінливому та багатовимірному мультимедійному середовищі. Цей підхід використовує т.зв. «медіа-індикатори» за шістьма критеріями: (1) намір,  (2) ціль, (3) редакційний контроль, (4) осяжність, (5) професійні стандарти; (6) суспільні очікування. Детальний перелік індикаторів покликаний встановити характеристику діяльності, послуг та учасників як медіа (чи є по суті  засобом масової інформації) та визначити відповідні за градацією та диференціацією принципи, що мають застосовуватися до різних видів діяльності, послуг та учасників, що є частинами медіа-екосистеми (якою мірою виконуються функції медіа).

Серед найбільш інтерактивних та поширених, на сьогоднішній день, пристосувань в Інтернеті, на які може бути поширений статус мас-медіа, є послуги на основі Web 2.0, зокрема – веб-сайти соціальних мереж, блогі, вікі, сайти обміну відео, послуги хостингу, веб-додатки т.ін. [3]

Застосування критеріїв та індикаторів дозволятиме поширювати статус та гарантії діяльності засобів масової інформації, передбачені в численних міжнародно-правових документах, на медійну діяльність в Інтернеті.

Рекомендацією передбачається, що не всі критерії мають однакову вагу та повинні застосовуватися на гнучкій основі, інтерпретуючи їх у контексті конкретних ситуацій або реалій.

[1] Recommendation of the Committee of Ministers to member states on a new notion of media (Adopted by the Committee of Ministers on 21 September 2011 at the 1121st meeting of the Ministers' Deputies)

<https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?Ref=CM/Rec(2011)7&Language=lanEnglish&Ver=original&BackColorInternet=C3C3C3&BackColorIntranet=EDB021&BackColorLogged=F5D383>

[2] Політична декларація та рішення (MCM(2009)011) <www.inau.org.ua/165.2521.0.0.1.0.phtml>

[3] Web_2.0. - <http://en.wikipedia.org/wiki/Web_2.0>

Інтернет-цензура повертається в Україну?

21 вересня 2011 року Комітет Міністрів Ради Європи ухвалив низку важливих документів у сфері регулювання Інтернету. Йдеться про Рекомендацію щодо нового визначення засобу масової інформації, Рекомендацію про захист та сприяння універсальності, цілісності та відкритості Інтернету, а також Декларацію про принципи управління Інтернетом, Декларацію про свободу вираження поглядів, свободу зібрання та асоціацій стосовно доменних імен та назв рядків [1].

У той час як в Комітеті Міністрів Ради Європи опікувалися правами і свободами користувачів Інтернет, зміцнював правові гарантії свободи слова в Інтернеті, влада в Україні вирішила ці права і свободи обмежити в інтересах захисту суспільної моралі (зверніть увагу, захищають не неповнолітніх користувачів від шкідливого контенту, а саме суспільну мораль!). Про це свідчить ухвалений 18 жовтня 2011 року у першому читанні законопроект № 7132, який пропонує покласти на Національну комісію  з питань захисту моралі функції регулятору Інтернету, дозволивши обмежувати доступ до сайтів в Україні, вилучати їх зміст і блокувати в Україні зарубіжні веб-сайти [2].

Такий підхід суперечить Конвенції Ради Європи про захист прав людини та основних свобод, а також правовим стандартам виробленим Європейським Судом з прав людини. У  нещодавно ухваленій Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи щодо нового визначення засобу масової інформації наголошується [3]:

«Демократія і свобода слова вимагає держав-членів утримуватися від необґрунтованого втручання в діяльність засобів масової інформації. Держави-​​члени повинні також вживати активних заходів для забезпечення свободи ЗМІ, незалежності, плюралізму і різноманітності, захисту діяльності, забезпечення належного функціонування медіа-екосистеми, що розуміється в широкому сенсі, щоб охопити всіх суб'єктів і всі чинники, взаємодія яких дозволяє ЗМІ виконувати свою роль в суспільстві».

Далі подається короткий огляд цієї Рекомендації. Проте, відчувається необхідність ґрунтовного дослідження цього питання, особливо з огляду на чергову спробу запровадити цензуру в українському сегменті Інтернету під виглядом захисту суспільної моралі.

[1] http://www.coe.int/t/dghl/standardsetting/media/

[2] Свободі слова в Інтернеті винесено смертний вирок! http://sprotiv.org/2011/10/20/svobodi-slova-v-interneti-vineseno-smertnij-virok/

[3] Recommendation of the Committee of Ministers to member states on a new notion of media (Adopted by the Committee of Ministers on 21 September 2011 at the 1121st meeting of the Ministers' Deputies)

https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?Ref=CM/Rec(2011)7&Language=lanEnglish&Ver=original&BackColorInternet=C3C3C3&BackColorIntranet=EDB021&BackColorLogged=F5D383

iNet.Media.Law: Start-up

Мои книги и статьи по вопросам Интернет-права

Свобода інформації, прозорість, електронне урядування: погляд громадянського суспільства, 2004;
https://docs.google.com/viewer?a=v&pid=explorer&chrome=true&srcid=0B3aZAzbZ0odkYzU2NTU1ZjMtYjA3NS00NTVlLWI4MTAtZDdkOGIwMTljMjQy&hl=ru

Світова доповідь ООН: Електронний уряд на перехресті (ред. 2004);
https://docs.google.com/viewer?a=v&pid=explorer&chrome=true&srcid=0B3aZAzbZ0odkMzE1ZTA5NjktMzJiZS00Yzg2LWJlODAtZmNlMDcxOGExZDhm&hl=ru

Захист прав громадян стосовно обробки персональних даних: міжнародні стандарти, 2000
https://docs.google.com/document/d/1hvVJPeoCVqBAauBZWjopyn58h1VbBehAucIDV0uYEQU/edit?hl=ru

Захист прав громадян у зв’язку з обробкою персональних даних у правоохоронній діяльності: Європейський досвід та Україна
https://docs.google.com/document/d/1BH2IQpUD0Gzy8Y1Ozp-LJxHsxP7iBQz92ILTe8QkoU8/edit?hl=ru

Захист права на приватність користувачів Інтернет
https://docs.google.com/document/d/186b44I3fUoAWqWq-tyTTUnehODSFP25b_-bnJPl1udg/edit?hl=ru

Міжнародно-правовий захист права людини на приватність персоніфікованої інформації (Дис.) https://docs.google.com/document/d/1HhPmm2GyihlCVvGwGr6kYmcbU-x7kdQdqr3B3mIS1Eo/edit?hl=ru

Міжнародно-правові аспекти управління Інтернетом
https://docs.google.com/document/d/10GuQrfzvE-f0tE9chmpGSsIixeAWQa7ZOFk_zhs2VK4/edit?hl=ru

Моніторинг комунікацій - коментар до законопроекту
https://docs.google.com/document/d/1u31jRdAEh8XwYYPXgTBipwt6t6ydo5Cwf1eFrFsP-Pw/edit?hl=ru

Право на приватність в інформаційному суспільстві;
https://docs.google.com/document/d/1uGCRGY3zI_HuxbrOGcylR9pFNU7UA_ZV9YtWNTbW6EI/edit?hl=ru

Розширення доступу до знань з використанням сучасних Інтернет-технологій
https://docs.google.com/document/d/1FEXK7Q_Z1qlVdhZWSfaZ43JHiqHZHyESG47mGhFuge8/edit?hl=ru

Свобода информации и защита интеллектуальной собственности в Интернет: тенденции международно-правового регулирования

https://docs.google.com/document/d/1nx00kQxdUoug_wvblNXSmb0mK-5wn5E0qcX6oGiVfq4/edit?hl=ru

Україна на шляху до суспільства знань: освіта, наука, культура

https://docs.google.com/document/d/1ElLeYVBLIgI6reBe-y55ReSTz_CqZWkuraYac9_mnHA/edit?hl=ru

Ліцензії Креатив Коммонс в Україні: "Деякі права зберігаються“. Розвиток адекватних копірайтів

https://docs.google.com/present/edit?id=0AXaZAzbZ0odkZGQyaDNmaGdfMGN4dG10a2dk&hl=ru

E-democracy: extended democratic space for citizen’s e-participation

https://docs.google.com/document/d/1q1Hj081FtreraK16_jOQQgJzF8A6Dn570AZQnkjFGxY/edit?hl=ru

Open Access to Educational and Scientific Resources VIA the Internet: Policy objectives and prospects for regulation at international level

https://docs.google.com/document/d/1MNiRVS8GJ-ulpkByIRIvdHlG9eN8pptqu5PWcvmXNso/edit?hl=ru

Международно-правовые аспекты управления Интернетом

Міжнародно-правові аспекти управління Інтернетом

Управління Інтернетом являє собою розробку і застосування урядами, приватним сектором і громадянським суспільством, у своїх відповідних ролях, загальних принципів, норм, правил, процедур прийняття рішень і програм, що регулюють еволюцію і застосування Інтернету 

Робоча Група з Управління Інтернетом (WGIG), 2005 

Сучасний світ не можна уявити без інформаційно-комунікаційних технологій, що стали невід’ємною складовою частиною повсякденного життя. Серед найбільш вживаних технологій поряд з мобільним зв’язком стоїть Інтернет, що перетворив кожного з його користувачів на мешканця кіберпростору – «умовного середовища, всередині якого відбувається електронний зв'язок, що сприймається як реальний спостерігачем, але породжений комп’ютерною системою та не має реального існування; простору віртуальної реальності» [1].

Відносини між людьми, що існували у реальному світі, знайшли своє відображення у цьому новому віртуальному світі завдячуючи трансляційно-комунікативним властивостям Інтернету [2], які постійно вдосконалюються та розширюють можливості для спілкування і взаємодії незалежно від фізичних параметрів відстані й часу, усувають соціальні, мовні, культурні та інші розбіжності та перешкоди.

За стрімким розвитком Інтернету та соціальних відносин, глобальним медіумом яких він виступає, ледве встигає правове рулювання як на державному, так і міжнародному рівнях. Взаємозв’язок між технічними, соціальним та політико-правовими аспектами є настільки явним, що політико-правові рішення, що стосуються Інтернету, прийняті на рівні окремих держав зачіпають інтереси всієї міжнародної спільноти. А технічні чи технологічні рішення, що стосуються інфраструктурних питань Інтернету неминуче мають міжнародні політичні наслідки.

Справедливо зазначається, що «атрибути кібер-простору, такі як, транснаціональність, миттєвість і доступність, на національному та інших рівнях ускладнюють регулювання для реалізації та забезпечення дотримання. Соціальне регулювання у сучасному суспільстві розвивалося всередині фізичних кордонів часу та простору. Розвиток кібер-простору дистанцією його мешканців від місцевого контролю та матеріальних атрибутів громадянства, суверенітету та державності. Це викликає потребу у регуляторних рішеннях, що виходять за межі старих парадигм, та популярність таких функцій як самоорганізація та соціальна взаємодія, аніж інстутиційна влада» [3, 5].

Все це обумовлює необхідність осмислення сучасних глобальних інформаційно-комунікаційних відносин та вирішення актуальних питань їх регулювання за допомогою як правових, так і інших технічних, технологічних, організаційних , саморегулятивних інструментів тощо.

Наявний комплекс питань, викликаних появою та розвитком Інтернет, що потребує вирішення міжнародною спільнотою за допомогою міжнародно-правового регулювання, на нашу думку, можна умовно розділити на дві групи. До першої – належать політико-правові аспекти регулювання функціонування та розвитку інфраструктури Інтернету як глобальної інформаційно-комунікаційної мережі. До другої – спеціальні правові питання, що можна охарактеризувати як цивілізаційні «виклики», що привніс Інтернет по відношенню до вже традиційних комунікаційних та медіа засобів, таких як пошта, телефонний зв'язок і телебачення. Останнє пов’язано, насамперед, з дігіталізацією пристроїв та конвергенцією технологій, що викликає потребу перегляду вже існуючих міжнародно-правових актів з метою приведення їх у відповідність до вимог часу. Ця тема буде нами докладно розглянута нами пізніше.

Наразі зупинимось на питаннях, що виникають у зв’язку із функціонуванням та розвитком інфраструктури Інтернету, серед яких ключовим та найбільш актуальним є організаційно-правові засади управління Інтернетом.

У чому полягає актуальність цієї теми, які проблеми в управлінні Інтернет на сьогоднішній день потребують вирішення за допомогою міжнародно-правових інструментів, які шляхи та моделі для цього можуть бути обрані? Спробуємо надати відповіді на зазначені питання. Для аналізу сучасних проблем в управлінні Інтернетом слід повернутися до витоків Інтернету [4], розглянути його розвиток та зрозуміти зв’язки між ключовими політичними гравцями задіяними в цьому процесі.

Інтернет виник з мережі APRANET (Advanced Research Project Agency Netrwork) Департаменту оборони США, яка була запроваджена у 1969 році з чотирма вузлами зв’язку. Проект мав за мету віднайти метод забезпечення збройних сил та уряду США зв’язком після ядерної війни, під час якої  були б зруйновані традиційні телекомунікаційні центри та мережі. За первинною концепцією, система  повинна була зв’язати кілька вузлів. Повідомлення розділялися на т.зв. «пакунки», кожний з яких мав адресу призначення та власну позицію у цілому повідомленні, а після досягнення місця призначення відновлювалися в ціле. При цьому маршрут просування окремих «пакунків» через «вузли» визначався випадково та проходив через доступні мережі. Зазначена концепція була втілена в комунікаційний стандарт-протокол (TCP/IP), що був успішно застосований на основі APRANET 1 січня 1983 року, звідки розпочинається ера Інтернет.

Незважаючи на те, що Інтернет виник як військово-технічний проект США, що обумовило сьогоднішню архітектуру цієї мережі та кодову основу як спадок, його ключові регулятори та політичні захисники залишаються здебільше приватними та неприбутковими структурами, короткий огляд яких подається нижче.

Суттєвий внесок у розбудову структури Інтернет внесла неприбуткова організація Інтернет Суспільство (ISOC), що була створена у 1992 році в США [5]. ІС включає в себе представник різних спільнот, технічних спеціалістів, вчених, учасників телекомунікаційного бізнесу, громадського сектору тощо. Частиною ISOC  після приєднання у 1992 році  стало Правління Архітектурою Інтернет (IAB-Internet Architecture Board), організація створена раніше у 1983 році [6]. До компетенції IAB віднесено наглядання за архітектурою протоколів та процедур, що використовуються в Інтернет; процедурою створення стандартів Інтернет; публікацією т.зв. «запитів для коментарів» (Request for Comments); надання консультацій з різних регуляторних, технічних та процедурних питань, пов’язаних з Інтернет та його технологіями. Більшість з членів IAB входить до інших керівних органів, зокрема, до Цільової Групи з Інтернет Проектування (IETF – Internet Engineering Task Force) [7].

IETF без перебільшення можна назвати міжнародною спільнотою дизайнерів мереж, операторів, торговців та дослідників, що об’єднані спільним інтересом у функціонуванні та розвитку Інтернет. Робочими групами IETF проводиться кропітка робота з таких питань як маршрутизація, стандарти та транспортування, що оформлюється після опрацювання на вищому рівні керівною групою (Internet Engineering Steering Group) та направляється до ISOC як Рекомендовані Стандарти [8].

Дослідження з таких питань як протоколи, застосування, архітектура та технології Інтернет проводяться Цільовою Групою з Дослідження Інтернет (Internet Research Task Focre), очільник якої призначається IAB. За межами структури ISOC дослідженнями цих питань займається також Консорціум Всесвітньої Мережі (W3C - World Wide Web Consortium), заснований у 1994 році [9].

Ключовою організацією з управління Інтернет, яка також заснована в Сполучених Штатах у 1998 році, є на сьогоднішній день, Інтернет Корпорація Призначених Назв та Номерів (ICANN – Internet Corporation for Assigned Names and Numbers). ICANN відповідає за розміщення адрес в кіберпросторі , передачу протокольних параметрів, управління доменними іменами та функціями кореневих серверів [10].

Дозволимо зробити  короткий екскурс в недалеку історію, щоб дати уявлення про генезис цієї організації. Раніше функції адміністрування адресного простору в Інтернет виконувалось за контрактом між Урядом США та організацією IANA – Internet Assigned Numbers Authority [11]. Модель регулювання передбачала наявність одного міжнародного провайдера системи доменних імен (DNS), якою являлась корпорація Network Solution Inc. для gTLD  - глобальних доменів верхнього рівня (.com, .net, .gov, .edu, .org). Слід зазначити, що після 1994 року відбувся досі не бачений бум розвитку Інтернет, завдяки поширенню аплікацій кібер-простору – WWW.

Стрімке збільшення чисельності користувачів супроводжувалось лавиною нових доменних імен. Реєстрація нових доменних імен зросла з 300 на місяць у 1992 році до 45.000 щомісячно у 1995 році. З 1995 по 1996 рік кількість зареєстрованих доменних імен зросла з 150.000 до 637.000, з яких 60% становили – «.сом». При цьому, реєстраційний збір утримувався приватною неприбутковою корпорацією Network Solutions, Inc (NSI) на підставі 5-річної угоди про співробітництво з Національною Науковою Фундацією (NSF) США.

Комерціалізація адресного простору в Інтернет викликала суттєвий політичний тиск з боку ISOC, Європейської Комісії та міжнародних організацій на Уряд США. Якщо в середовищі технічних спеціалістів ISOC панували економічні мотиви та намагання зберегти контроль на «їхнім» Інтернет,  Європейська Комісія намагалась здобути політичний вплив на регулювання Інтернет та покласти ці функції на міжнародну організацію, зменшивши регуляторну  монополію Сполучених Штатів.

Саморегулювання приватного сектору як концепція регулювання Інтернет активно просувається адміністрацією президента Клінтона у цей період. Її втілення в адміністрування адресного простору Інтернет знайшло в т.зв. «Білому документі з управління Інтернет» [12].

Хоча політичні мотиви обрання саме такого підходу знаходяться в іншій площині. Як зазначає M. Mueller, «галузева саморегуляція» була ширмою для процесу, що може бути точніше описаний як «закулісна» гра між двома основними  гравцями – приватним та державним, обидва з яких представляли інтереси США [13].

Тим самим, було відкинуто пропозиції Європейської Комісії покласти функції регулювання Інтернет на міжнародну організацію [14]. Покладення цієї функції на організацію «приватного сектора» - ICANN технічно позбавляло Європейську Комісію можливості брати безпосередню участь та впливати на рішення, проте за Сполученими Штатами залишилися важелі впливу на будь-яку організацію «приватного сектора», що до цього часу опікувалася проблема регулювання Інтернет та знаходиться під їх юрисдикцією.

У 2009 році між ICANN та Департаментом торгівлі США було підписано т.зв. «Підтвердження Зобов’язань» (Affirmation of Commitments), згідно з яким сторони підтвердили незалежний статус ICANN та прагнення сприяти міжнародній участі в технічній координації системи доменних імен  (DNS) [15].

Білий документ з управління Інтернет закликав ICANN та ВОІВ створити механізм вирішення  спорів, щоб система доменних імен не створювала можливостей для порушення прав власників товарних знаків. Таким чином, на ICANN було покладено суттєві регуляторні та право-забезпечувальні функції, пов’язані із інтелектуальної власністю, що споконвічно належали до урядових повноважень; а до вироблення політики щодо управління Інтернетом долучились представники індустрії інтелектуальної власності.

ICANN затвердив політику щодо вирішення спорів стосовно доменних імен (UDRP) у жовтні 1999 року [16]. Тим самим було запроваджено глобальний, єдиний процес вирішення спорів між власниками товарних знаків та реєстрантами доменних імен. Вирішенням спорів займаються призначені ICANN організації, серед яких значиться також Центр арбітражу та посередництва ВОІВ [17].

Під впливом лобіювання з боку індустрії інтелектуальної власності Конгресом США у 1999 році було прийнято законодавчі зміни, якими запроваджувалось покарання за т.зв. «кібер-сквотинг» (навмисну, недобросовісну та оманливу реєстрацію доменних імен)  та поширювався правовий захист товарних знаків на сферу присвоєння доменних імен, що легітимізувало політику, запроваджену  ICANN [18].

Політика UDRP, на думку багатьох дослідників, вже давно потребує перегляду [19–26]. У документі, нещодавно підготовленому спільнотою некомерційних користувачів (NCUC), що входить до правління ICANN в складі GNSO, наголошується на необхідності розгляду цього питання не у вузькому колі експертів, а в рамках існуючих процедур GNSO [27 ].

Під впливом міжнародної громадськості та інших політичних гравців, зокрема ЄС, відбувається активне обговорення необхідності передачі важелів контролю, що історично були в руках Уряду Сполучених Штатів, до ширшого кола керманичів , що колективно представлятимуть глобальні спільноти технічних спеціалістів та користувачів Інтернет. Наразі триває активна міжнародна дискусія щодо реформування управління ICANN, яке залишається недостатньо прозорим та представницьким з точки зору досягнення глобальних цілей розвитку Інтернет [28-30].

Існуючим станом справ з регулюванням Інтернет незадоволена Європейська Комісія. У зверненні до Європарламенту та Ради про організацію та управління Інтернет та резолюції Ради у 2000 році зазначалось про необхідність досягнення збалансованого та рівного наглядання за діяльністю ICANN з боку публічної влади, визначення правил управління загальними доменами та розділення діяльності реєстрів та реєстраторів, а також передачі адміністрування системою кореневих серверів від Департаменту торгівлі США до ICANN під належним наглядом публічної влади [31].

У червні 2009 року вимоги Європейської Комісії стають більш чіткими та системними. У зверненні «Інтернет урядування: подальші кроки» зазначається, що Інтернет став критично важливим ресурсом для усього світу та особливо для ЄС, з огляду на повсякденне користування його послугами звичайними користувачами, бізнесом та урядами. А тому надійність Інтернет має забезпечуватися не тільки Інтернет організаціями, що відповідальні за координацію ресурсів [32].

Не відкидаючи важливість участі приватного сектору у конструюванні та щоденному адмініструванні Інтернет, з чим, на думку Європейської Комісії, приватний сектор справляється добре, наголошується на очікуванні користувачами від їх держав правових гарантій забезпечення дотримання загальносуспільних інтересів, що не будуть знехтуванні на користь комерційним або регіональним інтересам під час визначення майбутнього управління Інтернет.

Ключовими принципами управління Інтернет визначено: безпеку та стабільність, повагу до прав людини, свободи вираження поглядів, приватності, захист персональних даних та сприяння культурній та мовній різноманітності. До цього додаються ключові принципи, що забезпечують розвиток Інтернет:

- відкрита, сумісна та сітьова (‘end-to-end’) фундаментальна основа архітектури  Інтернет повинна поважатися;

- участь приватного сектора у повсякденному адмініструванні Інтернет повинна підтримуватися приватними організаціями відповідальним за координацію Інтернет ресурсів, що мають бути підзвітними міжнародній спільності за свою діяльність. Роль держав повинна в основному сфокусуватися на принципах вироблення політики та не опікування повсякденною діяльністю Інтернет;

- багатосторонній процес управління Інтернетом продовжує забезпечувати ефективний та недискримінаційний механізм глобальної кооперації та заслуговує на подальшу підтримку;

 держави потребують повної взаємодії з цим багатостороннім процесом, а зацікавлені сторони мають визнавати, що держави, в кінцевому рахунку, відповідальні за вироблення та впровадження державної політики;

- домовленості з управління Інтернетом повинні бути на недискримінаційній основі, адресувати нагальну потребу покращення участі країн, що розвиваються, у ключових форумах з прийняття управлінських рішень

Нарікання Європейської Комісії викликає той факт, що ICANN до цього часу є зовнішньо підзвітним лише уряду Сполучених Штатів на підставі Угоди про Спільний Проект (Joint Project Agreement) [33] та контракту про технічне адміністрування IANA [34], в той час як адміністрування файлів кореневих серверів є питанням надзвичайної важливості не лише для уряду США, але й для усіх країн світу.

Існуюча багатостороння модель ICANN представлена на таблиці [35].

До складу Правління ICANN входять: президент та виконавчий директор; Організація з Адресної Підтримки (ASO) – перегляд та підготовка рекомендацій щодо адресної політики Інтернет Протоколу (ІР) - http://aso.icann.org/; Організація з Підтримки Глобальних Назв (GNSO) – розробка та рекомендація з питань, що стосуються глобальних доменів верхнього рівня (gTLD), до її складу входить шість представницьких груп-спільнот (сonstituency), що представляють «Комерцію та бізнес», «Держателів реєстрів gTLD», «Інтелектуальну власність», «Постачальників Інтернет-послуг та провайдерів з’єднання»; «Громадськість»; «Реєстраторів» -  http://gnso.icann.org/; Організація з Підтримки Назв Коду Країни (ccNSO), до складу якої входять національні менеджери ccTLD - http://ccnso.icann.org/; Розширений консультативний комітет (ALAC) -  уповноважений представляти інтереси глобальних індивідуальних користувачів, складається з 15 призначених членів, по три з п’яти географічних регіонів: Африки, Азії/Океанії/Австралії, Європи, Латинської Америки/Карибських островів та Північної Америки. До того ж, більше 40 організацій акредитовані як «розширена структура», що складають регіональні консультативні організації - http://www.atlarge.icann.org/; Дорадчій Комітет з Безпеки та Надійності (SSAC) – надає поради з питань безпеки та надійності системи локації адрес та назв в Інтернет - http://www.icann.org/en/committees/security/; Дорадчій Комітет з Системи Кореневих Серверів (RSSAC) – надання поради з діяльності кореневих серверів системи доменних імен - http://www.icann.org/en/committees/dns-root/; Цільова Група з Інтернет Проектування (IETF) – розробка технічної документації з використання, проектування та управління Інтернетом - http://www.ietf.org/; Урядовий Дорадчій Комітет (GAC) – членство в якому відкрито для усіх національних урядів, окремих економічних об’єднань, визнаних на міжнародному рівні, а також міждержавних організацій в якості спостерігачів. Згідно із статутом ICANN, поради  GAC є обов’язковими для розгляду Правлінням, яке має право погодитися з пропозиціями GAC або обґрунтовано їх відхилити - https://gacweb.icann.org/.

Відзначаючи відсутність міжнародного консенсусу щодо створення нової міжнародної організації для виконання наглядових функцій або покладення такої відповідальності на будь-яку існуючу організацію, Європейська Комісія не виключає можливості використання альтернативного підходу, щоб зробити ICANN зовнішньо підзвітною таким чином, що кожний уряд (держава) зможе у своїх власних інтересах здійснювати обов’язки відповідно до свого рівня компетенції. Існуючий механізм, коли Урядовий Дорадчій Комітет (GAK) дає пораду приватній корпорації, на думку Європейської Комісії, не є ефективним засобом здійснення державної політики. А односторонній нагляд стосовно ICANN та IANA з боку Сполучених Штатів має бути замінений на інший механізм для забезпечення багатосторонньої підзвітності ICANN.

Слід також додати, що існуюча система управління ICANN гальмує подальший розвиток Інтернет та конкуренцію серед власників доменних імен, не даючи розширити адресний простір новими доменами верхнього рівня (gTLD) та надати доступ на цей ринок нових гравців. Причиною тому є лобістські зусилля представників власників товарних знаків, національних реєстраторів старих доменів та великих бізнес-структур, які панують в старих доменах, серед яких найбільш представлений «.com».

Підтвердженням тому є нещодавній конфлікт, що виник у зв’язку з розглядом питання про перегляд політики щодо вирішення спорів стосовно доменних імен (UDRP). Урядовий Дорадчій Комітет (GAK), що представляє інтереси урядів, направив 14 вересня 2011 року пропозицію до ради Організації з Підтримки Глобальних Назв (GNSO), в якій зазначив про прийняте GAK рішення щодо недоцільності ініціювання перегляду політики UDRP [36]. Як стало відомо, текст пропозиції був підготовлений юридичною фірмою, розташованою у США, що спеціалізується на представництві інтересів власників товарних знаків [37].

Вищенаведений досвід діяльності ICANN яскраво вказує на вади функціонування існуючої системи регулювання Інтернет на засадах «приватної саморегуляції» та необхідність пошуку більш прозорої, збалансованої та ефективної моделі.

За концепцією L. Lessig, порядок та контроль в Інтернет забезпечується завдяки технічному дизайну (архітектурі) системи, ненормативному регулюванню та національному законодавству. На його думку, Інтернет не тільки  формується через «код», на якому він побудований, але також розвиток «коду» дозволить комерційному сектору  опанувати «досконалим засобом контролю» за «підтримки держави» [38].

Проте, такий підхід, що покладає функціональний детермінізм в основу розвитку регулювання Інтернет, входить у протиріччя з такими властивостями сучасних глобальних комунікацій як децентралізоване функціонування, відкритість і свобода вибору, без яких неможливий соціальний розвиток. У тоталітарних суспільствах обмеження вільного руху інформації через глобальні комунікації є поширеною практикою, що втілює цензуру за допомогою технічних засобів та співпраці з лояльним бізнесом [39].

Необхідність підпорядкування технічних регуляторів визначеним політичним цілям та пріоритетам, що повинні закладатися в архітектуру мережі та код (протоколи, стандарти, процедури), вимагає впровадження механізмів політичного контролю за технічною складовою розвитку Інтернет. Як зазначає J.Kurbalija, «всякий раз, коли це можливо, принципи, такі як свобода комунікацій, повинні чітко проголошуватися на політичному рівні, а не мовчазно припускатися на технічному рівні. Технологічні рішення повинні посилювати політичні принципи, а не залишатися лише єдиним шляхом їх просування» [40].

Саморегуляція приватного сектору здійснюється, як правило, шляхом складання кодексів поведінки або сумлінної бізнес-практики. Попри те, що саморегуляція є корисним засобом для регулювання поведінки учасників всередині ринку, застосування її до чутливих публічних питань, зокрема, регулювання змісту  інформації (контенту) в кіберпросторі (WWW) та інших питань, що стосуються фундаментальних прав та свобод користувачів, на нашу думку, без належного контролю з боку держави не є виправданим. Ця сфера має прямий зв'язок з публічними функціями держави, а тому якщо держава делегує певні регуляторні функції приватному сектору, така діяльність має бути настільки прозорою та підзвітною, щоб не викликати жодних сумнівів  у її відповідності публічним інтересам.

Покладання регуляторної функції на комерційний сектор, що здебільше орієнтований на прибутковість інвестицій в телекомунікаційному секторі,  на нашу думку, не відповідатиме у повній мірі інтересам розвитку Інтернету як глобального медіуму. Його цінність (vs «ціна») вимірюється не капіталізацією інвестицій у телекомунікаційну інфраструктуру, а доданою вартістю, що створюється в його середині, у т.зв. кіберпросторі, соціальними комунікаціями. Орієнтація саме на ціннісний підхід, на наш погляд, дозволить визначити оптимальну «формулу» для регулювання Інтернет.

Робочою групою з управління Інтернетом (WGIG) , що була створена під час роботи ВСІС, було запропоновано чотири моделі управління інфраструктурою [41]. За першою моделлю, при ООН створюється Глобальна Рада Інтернет (GIC), в якій держави є членами, а представники приватного сектора та громадського сектору входять з правом дорадчого голосу. ICANN стає підзвітним GIC. За другою моделлю, взагалі не створюється спеціальної організації для контролю за ICANN. При цьому, посилюються дорадчі функції GAC, а міжнародна дискусія щодо розвитку Інтернет ведеться в рамках форуму, в якому беруть участь державний, приватний та громадський сектори. За третьою моделлю створюється Міжнародна Рада Інтернет, в якій беруть участь держави на правах членів, а приватний та громадський сектор виступають лише з дорадчим голосом. Цій організації стає підзвітним ІСАNN, проте його роль залишається незмінною.

Нарешті за четвертою із запропонованих моделей, пропонується розділити функції політичні , управлінські та контрольні. Модель передбачає наявність глобального форуму з учасниками з трьох секторів, Глобальної Ради з Політики Інтернет (GIPC), в якій членами є держави, а приватний та громадський сектор є спостерігачами; а також Наглядового Комітету, який призначається GIPC та уповноважується наглядати за ICANN.

Як вбачається із запропонованих моделей, жодна з них не змінює функції ICANN, не трансформує його в багатосторонній орган та не посилює вплив держав на прийняття ним рішень. Запропоновану участь приватного та громадського сектору на правах дорадчого голосу або спостереження в керівному органі (GIC, IIC або GIPC) також не можна вважати ефективною формою збалансованого представництва.

На нашу думку, потребує реформування, насамперед, ICANN. Його надмірна централізація, монополізація та підзвітність єдиному уряду – уряду Сполучених Штатів не дозволяє в повній мірі врахувати загальносуспільні інтереси глобального розвитку.

13 вересня 2011 року уряди трьох країн - Індії, Бразилії та Південної Африки (IBSA), що влаштували 1-2 вересня цього року конференцію з управління Інтернетом, зробили спільну заяву, у якій закликали до створення «нового глобального органу» з управління Інтернетом. Цей орган повинен:

«і. бути розташованим в рамках системи ООН; іі. виконувати завдання з розробки і запровадження міжнародної публічної політики з метою забезпечення координації та узгодження наскрізних глобальних питань, пов’язаних з Інтернетом; ііі. інтегрувати та контролювати органи відповідальні за технічне та операційне функціонування Інтернету, включаючи запровадження глобальних стандартів;iv. вирішувати питання розвитку, що стосуються Інтернету; v. здійснювати арбітраж та вирішувати спори, якщо необхідно, та vi. нести відповідальність за кризове управління» [42].

Ініціаторами планується, що ця рекомендація після схвалення на самміті у жовтні ц.р. буде представлена на 66-й Генеральній Асамблеї ООН. Проте, незважаючи на проголошену спрямованість на багатосторонність управління Інтернетом, рекомендація не містить жодного натяку на участь в цьому процесі громадянського суспільства та приватного сектора, що не дозволяє її сприймати як дійсно демократичну ініціативу, а не чергову спробу взяти Інтернет під державний контроль [43].

Слід наголосити, що в Женевських принципах інформаційного суспільства (ВСІС) питання повної і дієвої участі усіх зацікавлених сторін в управлінні Інтернетом, з урахуванням їх компетенції та повноважень у відповідних сферах впливу, є ключовим:

«49. Управління Інтернетом охоплює як технічні питання, так і питання державної політики, та повинно залучати всі зацікавлені сторони і відповідні міжурядові і міжнародні організації. У зв'язку з цим визнається, що:

а) політичні повноваження з пов'язаних з Інтернет питань державної політики є суверенним правом держав. У них є права і обов'язки щодо пов'язаних з Інтернет питань міжнародної політики;

б) приватний сектор відіграє і повинен продовжувати відігравати важливу роль у розвитку Інтернет, як в технічній, так і в економічній сферах;

с) громадянське суспільство також відіграє важливу роль в питаннях Інтернету, особливо на рівні громад, і повинно продовжувати грати таку роль;

г) міжурядові організації відіграють і повинні продовжувати грати роль, сприяючи міждержавній координації з питань, пов'язаних з Інтернет;

е) міжнародні організації також відіграють і повинні продовжувати грати важливу роль у розвитку технічних стандартів і відповідної політики стосовно Інтернету» [44].

Альтернативною моделлю управління Інтернетом може бути багаторівнева система, що включає такі складові: верхній рівень – багатосторонній політичний представницький орган, що включає основних політичних учасників (держави, регіональні організації, представників ІКТ-індустрії, громадянське суспільство - спільноти користувачів); виконавчий орган – секретаріат, до якого делегуються представники багатостороннього представницького органу та входять представники технічного органу. Виконавчий орган укладає контракти з регіональними реєстраторами, технічними виконавцями – адміністраторами адресного простору і є підзвітним представницькому органу; технічний орган (можливо на основі ICANN), до складу якого входять представники регіональних реєстраторів, технічні спеціалісти, що координують технічні питання, які виносяться на розгляд та затвердження виконавчому органу, а у разі необхідності прийняття політичного рішення, - на розгляд та прийняття представницьким органом.

Таким чином, забезпечується багатосторонність, пропорційність представництва, прозорість і підзвітність діяльності та оперативність вирішення організаційно-технічних питань. Принципи та пріоритети розвитку інфраструктури Інтернету повинні бути закріплені в міжнародно-правовій угоді, яка має утворити нову міжнародну організацію або реформувати існуючу в рамках ООН з трансформацією її у відповідність до  вищенаведеної моделі.

В загальній частині міжнародно-правової угоди мають знайти закріплення принципи розвитку інформаційного суспільства, зокрема, ті, що містяться в документах ВСІС [45].

До компетенції цієї організації слід також  віднести розробку нових міжнародно-правових угод в інформаційно-комунікаційній сфері, координацію діяльності з розробки та внесення змін до існуючих міжнародно-правових актів.

Окремі актуальні питання, пов’язані з розвитком ІКТ, що потребують міжнародно-правового регулювання будуть розглянуті в наступних публікаціях.

Список посилань:

[1] Oxford English Dictionary, 2000.

[2] Federal Networking Council: “ ‘Internet’ refers to the global information system that (i) is logically linked together by a globally unique address space based on the Internet Protocol (IP) or its subsequent extensions/follow-ons; (ii) is able to support communications using the Transmission Control Protocol / Internet Protocol (TCP/IP) suite or its subsequent extensions/follow-ons, and/or other IP-compatible protocols; and (iii) provides, uses, or makes accessible, either publicly or privately, high level services layered on the communications and related infrastructure described therein.”

[3] Y. Akdeniz, C. Walker, D. Wall. The Internet, Law and Society, 2000. – 388 p.

[4] Хронологію Інтернет див.: Robert H'obbes' Zakon. Hobbes' Internet Timeline 10.1 – http://www.zakon.org/robert/internet/timeline/

[5] The Internet Society (ISOC). – www.isoc.org/.

[6] Internet Architecture Board – www.iab.org/

[7] Internet Engineering Task Force. – http://www.ietf.org/

[8] Internet Engineering Steering Group. – http://www.ietf.org/iesg/

[9] The World Wide Web Consortium (W3C). – http://www.w3.org/Consortium/

[10] The Internet Corporation for Assigned Names and Numbers. –http://www.icann.org/

[11 The Internet Assigned Numbers Authority (IANA). – http://www.iana.org/

[12] Management of internet names and addresses, Statement of Policy / Department of Commerce, NTIA // Federal Register. – 1998. – vol 63. – No 111. – http://www.icann.org/en/general/white-paper-05jun98.htm

[13] M. Mueller. ICANN and Internet governance: sorting through the debris of ‘self-regulation’ // The journal of policy, regulation and strategy for telecommunications, information and media. – 1999. – Vol 1. – No 6. – P.10. – http://www.icannwatch.org/archive/mueller_icann_and_internet_governance.pdf

[14] Internet Governance. Communication from the European Commission to the European Parliament and to the Council / Com. –  1998. – 476.

[15] Affirmation of Commitments by the United States Department of Commerce  and the Internet Corporation for Assigned Names and Numbersюю. – 30.09.2009. –  http://www.icann.org/en/documents/affirmation-of-commitments-30sep09-en.htm.

[16] ICANN Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy, 1999. – http://www.icann.org/en/udrp/principal.html

[17] Перелік організацій, призначених ICANN для вирішення спорів, розміщений на: www.icann.org/en/dndr/udrp/approved-providers.htm

[18] “Anticybersquatting Consumer Protection Act” (ACPA)  критикується як такий, що порушує свободу слова. Аргументація зводиться до того, що доменне ім’я може являти собою редакційну або художню пародію товарного знака, до якого воно схоже, що є формою вираження поглядів, яка захищається Першою поправкою до Конституції США. Див.: Henry Cohen. Legislation to Prevent Cybersquatting/Сyberpiracy. – Congressional Research Service Report // RS20367. – 2000. - http://wikileaks.org/wiki/CRS-RS20367.

[19] Helfer, Laurence R. and Dinwoodie, Graeme B. Designing Non-National Systems: The Case of the Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy // William & Mary Law Review. – 2001. – Vol. 43. – P. 141, 2001. – http://ssrn.com/abstract=275468

[20] Mueller, M. Rough Justice: A Statistical Assessment of ICANN's Uniform Dispute Resolution Policy // The Information Society. – 2001. – Volume 17. – Issue 3. – P. 151 – 163.

[21] Mueller, M. Success by Default: A New Profile of Domain Name Trademark Disputes under ICANN’s UDRP, 2002. – http://dcc.syr.edu/PDF/markle-report-final.pdf.

[22] Geist, Michael. Fair.com? An Examination of the Allegations of Systemic Unfairness in the ICANN UDRP, 2001. – http://aix1.uottawa.ca/~geist/geistudrp.pdf

[23] Froomkin, A. Michael  Uniform Dispute Resolution Policy—Causes and (Partial) Cures // Brooklyn Law Review. – 2002. – No. 67. – P. 605.

[24] Selby, John. Competitive Justice?: The Role of Dispute Resolution Providers under ICANN’s UDRP // Macquarie Journal of Business Law. – 2004. – No. 1. P. 23.

[25] T. Lee, D. Hunter and D. Orr. Cohesion and Coherence in the UDRP, 2008.

[26] Komaitis, Konstantinos. The Current State of Domain Name Regulation: Domain Names as Second-Class Citizens. – Routledge, 2010.

[27] Comments of the Noncommercial Users Constituency (NCUC) on the Preliminary GNSO Issue Report on the Current State of the Uniform Dispute Resolution Policy (UDRP). –  http://forum.icann.org/lists/prelim-report-udrp/pdfn9gXwk5UTa.pdf.

[28] M. Mueller. ICANN and Internet governance: sorting through the debris of ‘self-regulation’ // The journal of policy, regulation and strategy for telecommunications, information and media. – 1999. – Vol 1. – No 6. – P.10. – http://www.icannwatch.org/archive/mueller_icann_and_internet_governance.pdf

[29] Reforming Internet Governance: Perspectives from the Working Group on Internet Governance (WGIG), Edited by William J. Drake. – United Nations ICT Task Force, 2005. – 285 p. – http://www.wgig.org/docs/book/WGIG_book.pdf

[30] Thomas M. Lenard and Lawrence J. White. ICANN at a Crossroads: a Proposal for Better Governance and Performance, 2009. – http://www.techpolicyinstitute.org/files/icann%20at%20a%20crossroads1.pdf

[31] Resolution of The Europan Parliament of 19 February 2001 on the organisation and management of the internet – international and European policy issues 1998-2000 // OJ. – 2001. – C 343. – P. 286.

[32] Internet governance: the next steps. Communication from the Commission to the European Parliament and the Council / COM. – 2009. – 277. –

http://ec.europa.eu/information_society/policy/internet_gov/docs/communication/comm2009_277_fin_en.pdf

[33] http://www.icann.org/en/jpa/

[34] http://www.icann.org/en/general/iana-contract-14aug06.pdf

[35] Diagram of ICANN’s multi-stakeholder model. – http://www.icann.org/en/structure/.

[36] GAC statement on a possible UDRP PDP, 14.09.2011. – http://gacweb.icann.org/download/attachments/1540128/GAC+advice+on+a+possible+UDRP+PDP+Sep.+2011.pdf?version=1&modificationDate=1317031454236

[37] Konstantinos Komaitis. The latest GAC Fiasco:the UDRP Letter to the GNSO,  19.09.2011. – http://www.komaitis.org/1/post/2011/09/the-various-serious-issues-with-the-gac-letter-to-the-gnso-on-the-udrp.html.

[38] Lawrence Lessig. Code and Other Laws of Cyberspace. – New York, 1999. – P. 233.

[39] Silencing the Net: The Threat to Freedom of Expression On-line / Human Rights Watch, 1996. – http://epic.org/free_speech/intl/hrw_report_5_96.html.

[40] Jovan Kurbalija. An Introduction to Internet Governance. – Diplo Foundation, 2010. – P.21. –  http://www.diplomacy.edu/poolbin.asp?IDPool=1060

[41] Izumi Aizu. ICANN AtLarge and Internet Governance @WSIS. – 2006.

[42] IBSA Multistakeholder Meeting on Global Internet Governance Recommendations, (Rio de Janeiro, Brazil, September 1-2, 2001) –

http://www.culturalivre.org.br/artigos/IBSA_recommendations_Internet_Governance.pdf

[43] Milton Mueller. India, Brazil and South Africa call for creation of "new global body" to control the Internet. – http://blog.internetgovernance.org/blog/_archives/2011/9/17/4901669.html

[44] Declaration of Principles. Building the Information Society: a global challenge in the new Millennium / Document WSIS-03/GENEVA/DOC/4-E. – 12 December 2003. – http://www.itu.int/wsis/docs/geneva/official/dop.html.

[45] Документи Всесвітнього Самміту з Інформаційного Суспільства (ВСІС): Декларація принципів та План Дій. – Женева, 2003; Зобов’язання та  Програма для інформаційного суспільства. – Туніс, 2005. –

http://www.itu.int/wsis/outcome/booklet/indexru.html

©  Андрей Пазюк