Огляд Рекомендації Комітету Міністрів країнам-членам щодо нового визначення засобу масової інформації (медіа) від 21 вересня 2011 року [1]

Рекомендація з’явилася в результаті проведених міжнародних обговорень цього питання в рамках груп експертів упродовж 2009-2011 років. Серед документів, що передували її появі, Політична декларація та рішення (MCM(2009)011) прийняті на конференції 28-29 травня 2009 у Рейк’явіку [2]

Рекомендація може значною мірою вплинути на процес підготовки нової міжнародно-правової угоди, що стосуватиметься прав та свобод користувачів Інтернету. Зокрема, запропонований підхід передбачає можливість поширення статусу та гарантій діяльності традиційних засобів масової інформації на медійну активність користувачів Інтернету у соціальних мережах, блогах та інших вже існуючих та майбутніх інтерактивних сервісах, заснованих на пристосуваннях Web 2.0.

У рекомендації дається оцінка розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та їх впливу на масові комунікації, що значною мірою вплинули на медіа екосистему. Медіа екосистема розуміється в широкому розумінні для того, щоб «охопити всіх учасників та всі фактори, взаємодія яких дозволяє ЗМІ функціонувати і виконувати свою роль в суспільстві».

Це включає поряд з виробниками та постачальниками медіа-ресурсів також розробників пристосувань, контент-агрегаторів, звичайних користувачів, а також «посередників» та «акселераторів», зокрема з телекомунікаційного сектору, що забезпечують та адмініструють інфраструктуру, мережі та платформи та фактично мають владу над інформаційними потоками. Це також включає погляд на медіа-екосистему як на ринок, на якому домінуючи позиції розглядаються як концентрація медіа, що покладає загальносуспільні зобов’язання на учасників ринку з точки зору демократичних цінностей.

У додатку до Рекомендації запропонований підхід градації та диференціації принципів, що застосовуватимуться до різних учасників у залежності від їхніх функцій та способу взаємодії у мінливому та багатовимірному мультимедійному середовищі. Цей підхід використовує т.зв. «медіа-індикатори» за шістьма критеріями: (1) намір,  (2) ціль, (3) редакційний контроль, (4) осяжність, (5) професійні стандарти; (6) суспільні очікування. Детальний перелік індикаторів покликаний встановити характеристику діяльності, послуг та учасників як медіа (чи є по суті  засобом масової інформації) та визначити відповідні за градацією та диференціацією принципи, що мають застосовуватися до різних видів діяльності, послуг та учасників, що є частинами медіа-екосистеми (якою мірою виконуються функції медіа).

Серед найбільш інтерактивних та поширених, на сьогоднішній день, пристосувань в Інтернеті, на які може бути поширений статус мас-медіа, є послуги на основі Web 2.0, зокрема – веб-сайти соціальних мереж, блогі, вікі, сайти обміну відео, послуги хостингу, веб-додатки т.ін. [3]

Застосування критеріїв та індикаторів дозволятиме поширювати статус та гарантії діяльності засобів масової інформації, передбачені в численних міжнародно-правових документах, на медійну діяльність в Інтернеті.

Рекомендацією передбачається, що не всі критерії мають однакову вагу та повинні застосовуватися на гнучкій основі, інтерпретуючи їх у контексті конкретних ситуацій або реалій.

[1] Recommendation of the Committee of Ministers to member states on a new notion of media (Adopted by the Committee of Ministers on 21 September 2011 at the 1121st meeting of the Ministers' Deputies)

<https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?Ref=CM/Rec(2011)7&Language=lanEnglish&Ver=original&BackColorInternet=C3C3C3&BackColorIntranet=EDB021&BackColorLogged=F5D383>

[2] Політична декларація та рішення (MCM(2009)011) <www.inau.org.ua/165.2521.0.0.1.0.phtml>

[3] Web_2.0. - <http://en.wikipedia.org/wiki/Web_2.0>